З досвіду роботи первинної організації ветеранів села Станкувате Вільшанського району

 Якщо не я, то хто?

         Серед неозорих степів Вільшанщини розкинулося невелике село Станкувате, що славиться землями родючими, водами цілющими, травами, росами вмитими і людьми добрими, працьовитими.

         Засноване воно в 1763-1764 роках болгарськими переселенцями із села Алфатар (Болгарія). Тут переплелись і долі, і звичаї, і традиції українські та болгарські.

         Знана і славна своїми добрими справами у селі Станкувате первинна ветеранська організація, що в конкурсі-огляді на кращу первинну організацію району зайняла перше місце (2008 рік).

Заснована вона в 1988 році і налічує 122 чоловіки.

Знана і вельми шанована в селі і районі голова цієї організації ветеранів Милова Катерина Григорівна. 8 років на такому важливому посту – захисті інтересів, здоров'я, долі, а то і життя людей похилого віку, немічних, одиноких престарілих ветеранів свого села.

Працювала вчителькою Станкуватської 8-річної школи, навчала і виховувала діток, сіючи розумне, вічне, добре, за що заслужила любов і шану односельців. Вийшовши на заслужений відпочинок, вона невгамовна, турботлива, знову серед людей, але вже стареньких, бо вони потребують підтримки, допомоги – і моральної, і матеріальної і фізичної. А вибрана на посаду голови первинної ветеранської організації одноголосно, бо люди її знали, їй вірили і покладали надії, що саме вона буде їхнім помічником, захисником, ватажком. І не помилилися.

Члени ради ветеранської організації разом із головою роблять обходи сімей стареньких людей, немічних, одиноких, вдів, вивчають умови їх життя, а потім разом з головою сільради Діордієвим В.В. та головою ПСП "Мир" Ковальовим А.В. надають потребуючим посильну допомогу6 це і забезпечення паливом, і догляд за городами, і збір урожаю, і доставка оплати за пай, і забезпечення потребами транспортом, і ліками, і просто відвідини на дому.

Не знайти в селі двору, де б хоч раз на місяць не побувала Катерина Григорівна. Вона все вміє робити, а тому йде допомагати людям у багатьох господарських справах і її в усьому підтримують члени ветеранської організації: чи город посадити, си в ремонті допомогти, чи допомогти в побутових справах (проводи в армію, весілля, іменини, похорони і т.д.).

По кілька разів на тиждень її можна зустріти у Вільшанці, де вона постійний відвідувач Управління Пенсійного Фонду, управління праці та соціального захисту населення, РДА, банків, лікарень, аптек, бо завжди займається справами ветеранів, які вони не можуть вирішити самі.

Часто все це вона робить всупереч вирішенню своїх особистих справ. А запитай: "Як ви встигаєте, це ж так нелегко?" Мовчить хвилину… і відповідь: "Якщо не я, то хто?"

Не старіють душею її ветерани. Піклується ветеранська організація і про проведення дозвілля і ветеранів, і всього села людей. А вони як завзяті до роботи, так і до співу та танців.

Славиться в селі, районі, області і далеко за її межами народний болгарський фольклорно-автентичний колектив "Садянка", заснований у 1972 році. У 2002 році очолила цей колектив вона, Милова Катерина Григорівна, продовживши та вдосконаливши ту роботу, яку проводили її попередники.

Дуже багато зроблено колективом "Садянка" для того, щоб порадувати душі односельців, дати можливість їм відпочити, приєднатись до краси і в музиці, і в співі, і в декламації, і в образотворчому мистецтві, щоб підняти людям настрій, відчути благодать всім своїм єством. І вони, ветерани, члени цього гурту, завжди в круговерті життя: то репетиції, то приміряння костюмів, які, до речі, сама Катерина Григорівна шиє для всіх, попередньо закупивши матеріал, то підбір, купівля і приміряння взуття, то участь в концертах, а їх кількості не злічити: і дома, і в районі, і в області, і в Одесі, і в Києві, і в Болгарії.

Жодне свято не обходиться без концертів (а ще "Єднання сердець", "Обжинки", "На межі" і т.д.).

Проходять концерти на високому майстерному рівні. А майстерність ця досягається великим трудом всього колективу, особливо його ватажка – Катерини Григорівни.

Ось, наприклад, свято "На межі". Воно особливе, бо відбувається в полі, на межі трьох сіл: Станкувате, Добре і Вільшанка. Кожне село готує концерт. Там можна і дивувати, і гордитись, і радіти майстерності наших самодіяльних артистів – в основному ветеранів, хоч їм в підмогу приходять і молоді (в основному танцювальні колективи). Так молодь переймає традиції старшого покоління.

Тут на широкому роздоллі звучать мелодії і слова українських, болгарських, молдавських і російських пісень.

Там можна скуштувати страви всіх цих національностей. Там, надихаєшся свіжим повітрям, степовим, відчуєш себе птахом, якому добре на землі, і так хочеться злетіти в небесну вись – таке охоплює тебе піднесення. А ветеранам це підносить дух і додає сил жити і забути про негаразди і болячки.

А то вирішила ветеранська рада зробити щось приємне для "дітей війни", щоб вони відчули увагу до себе і турботу про них. Їх у селі 68 душ. Кипить підготовка до цього зібрання. Запрошено всіх до одного, хто не міг прийти, Катерина Григорівна для них знайшла вихід (попросила свого сина і він власною машиною привозив, а потім відвозив додому).

Щедро були накриті столи. Щедрість проявив керівник місцевого ПСП "Мир" Ковальов А.В. Забезпечив продуктами та дав гроші на напої. Люди залишилися дуже задоволеними і смачними стравами, і напоями, і організацією цього дійства.

Були вітання, багато зворушливих слів та теплих сказано цим людям, а веселили їх місцеві аматори, а особливо "садянці" під музичний супровід баяна, гітари, балалайки та бубна. Затяглося свято до глибокої ночі. Як же дякували "діти війни", один з-поперед одного, організаторам такого свята для них, особливо Катерині Григорівні, такій уважній, такій турботливій, і такій невтомній.

А нещодавно читають жителі Вільшанщини статтю у районній газеті "Так тримати, Станкувате!" Це 15 жовтня відзначали станкуватці 150-річний ювілей села. До свята готувалися заздалегідь. Нелегку ношу взяла на себе Катерина Григорівна. Все продумано, все підготовлено до дрібниць. Склала сценарій. Запрошено представників районної влади, представників майже кожного із сіл, не забули і тих, хто жив, і тих, хто живе в селі, і зробив хоч якийсь внесок у творення загального добра.

При їхали гості з усіх куточків України, і навіть з Болгарії. Село прикрашене національними українськими і болгарськими прапорами. Ведучою була тележурналістка із сусіднього Первомайська, був співак – соліст болгарського радіо Кольо Кашінський, акордіоніст Стоян Іванов, представник адміністрації м.Алфатар – Марена Маренова, тележурналіст Одеської студії телебачення Ганна Пєнєва, заслужений журналіст України письменник Олександр Кердіваренко, земляк професор, доктор фізико-математичних наук Степан Величко.

Ббагато прекрасних слів сказано про село, про людей села, про традиції, що живуть в ньому. А як радували душі присутніх виступи самодіяльних артистів, особливо фольклорного колективу "Садянка". Великий труд станкуватців переріс у радість, задоволення, в історію.

Велике значення для життєдіяльності і для творчої наснаги ветеранської організації має тісна співпраця голів ветеранської організації, сільської ради та ПСП "Мир". Майже кожний важливий захід відбувається з ініціативи голови ветеранської організації при дієвій підтримці, матеріальній та моральній, цих людей. Диву даєшся, як вони люблять і свій край, і своє село, і людей.

Ветеранська організація приділяє чималу увагу молодому поколінню села. Катерина Григорівна підтримує тісний зв'язок з школою, організовує бесіди з учнями, цікавиться, як працюють тимурівські загони, допомагає в складанні планів роботи. З бесід учнів з ветеранами війни і праці  діти дізнаються правду про Велику Вітчизняну війну, героїзм нашого народу у війні, про трудові звершення і народу нашого і односельців. діти вчаться цінити труд, шанувати людську гідність, честь, мають взірець для наслідування.

Приділила велику увагу Катерина Григорівна створенню танцювального колективу в селі. Молодь з охотою підтримала її. Допомагає їм в доборі костюмів і в доборі номерів, і в створенні умов для репетицій та виступів.

Таким чином, готує зміну продовжувачів традицій старшого покоління.

Запам'яталася оцінка станкуватців ведучою: "Таке маленьке село, і таке бойовите. Думається, якби подібний настрій, доброзичлива атмосфера панували в кожній селянські     й громаді, то й справи всюди пішли б на лад".

Це найвища оцінка і ветеранській організації села, і її голові Миловій Катерині Григорівні – людині, що живе для людей.