Починання гідне поваги та наслідування

Меморіальний парк в місті Долинська – це перший такий парк в районних центрах Кіровоградщини та, мабуть, і всієї України, що було відкріто за 20 років незалежності. Біографія меморіального комплексу по увічненню історичної пам’яті Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років та пам’яті воїнів-інтернаціоналістів у повоєнний період ще дуже коротка. Але вона яскрава і по своєму велична, бо увічнює і славить воїна-захисника Вітчизни, залишає в пам’яті народній імена тих, хто не повернувся до рідних домівок з фронтів Великої Вітчизняної та з далекого зарубіжжя, віддавши своє життя за честь і свободу Батьківщини, за гідність і волю інших країн і народів.

Меморіальний парк – це й увічнення невимірної народної скорботи за жертвами найжорстокішої в історії людства Великої Вітчизняної та другої світової воєн.

                             

Ідея створення Меморіального парку виникла в ході здійснення заходів по підготовці та відзначенню 65-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Грудневого дня 2009 року, а це був кінець місяця, у заступника голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Євгена Бондюка  відбулася звужена нарада з цього питання. Зайшла мова і про оновлення стенду з фотопортретами Героїв Радянського Союзу та кавалерів орденів Слави, уродженців району, встановленого в центрі міста. Згаданий стенд не повною мірою відповідав формі та змісту свого призначення, аби уславити подвиг земляків, удостоєних найвищих звань та відзнак держави. Ця думка й була висловлена на нараді представниками районної ради організації ветеранів України. У відповідь головуючий сказав: «То вносьте свої пропозиції та проекти щодо цього питання, але з умовою, що новація відповідатиме сучасним формам увічнення пам’яті війни».

Опісля наради між головою районної ради організації ветеранів України Миколою Почапським та керівником прес-групи райради ОВУ Володимиром Антоненком відбулася конкретна розмова на цю тему. Дійшли думки, що необхідно зі згаданого питання розгорнути  пошуки форм увічнення пам’яті про героїв, не забуваючи істини, про те, що будь-яку пропозицію здійснює той, хто її ініціював. Звідси випливало, що проект повинен бути реальним для вирішення, особливо в часі, бо до ювілейної дати – 65-річчя Перемоги залишалося кілька місяців. До ініціаторів групи двох приєдналися депутат районної ради Іван Четверик та перший заступник міського голови Василь Боркута. В ході конструктивного обміну думками дійшли висновку, що увічнення пам’яті про війну, про героїв-земляків треба здійснювати через монументальні форми пропаганди.

Швидко сплив січень 2010-го, бо різдвяні святки тривали ледь не дві декади. Та група ініціаторів не дрімала. На початку лютого вона внесла в міськраду проект рішення міськвиконкому про створення в Долинській Меморіального парку. Правда, в його назві та тексті мали місце й недоречності, які з часом були виправлені. За рішенням міськвиконкому Меморіальний парк створювався на базі центрального міського парку (в місті є чотири парки), де знаходиться меморіал увічнення пам’яті воїнів, полеглих в березні 1944 року при визволенні Долинської від німецько-фашистських загарбників. Серед долинчан цей парк називали «Парк Слави», хоча про таку його назву жодної ухвали міськради не було.

На початку лютого 2010-го в районній газеті «Долинські новини» було опубліковано виклад рішення міськвиконкому про створення в місті Долинській Меморіального парку. Першим його об’єктом було визначено спорудження алеї героїв. В тому ж номері газети було вміщено звернення президії районної ради організації ветеранів України про розгортання акції по збору народних коштів на спорудження алеї героїв.

Проектування алеї героїв здійснив головний архітектор району Віктор Кузьменко. Проект розглянула і схвалила до затвердження міськвиконкомом комісія, створена виконавчим комітетом. Комісію очолив перший заступник міського голови Василь Боркута, а заступником голови комісії було призначено голову районної ради організації ветеранів України Миколу Почапського. Ці два керівні працівники взяли на себе левову частку організаторської роботи по спорудженню алеї героїв. Та при цьому слід зазначити, що будь-який проект лише тоді матиме практичне втілення, коли його підтримає влада. Міський голова Долинської Сергій Зеленокорінний та тодішній голова районної державної адміністрації Григорій Данилюк створення Меморіального парку сприйняли як свою кровну справу. Бувало, що свій робочий день вони розпочинали з майбутнього Меморіального парку.

Ідея та практична робота по створенню Меморіального парку охопила всю районну та міську громади. Швидко поповнювався фонд спорудження алеї героїв. За два з половиною місяці було зібрано понад 40 тисяч гривень. Активними поповнювачами фонду були учасники бойових дій в роки Великої Вітчизняної війни ветерани праці, трудові колективи, педагоги та учнівська молодь шкіл району. В акції «Пам’ять» взяли участь понад 2 тис. жителів міста і сіл району. Першими зробили свої внески фронтовики,  почесні громадяни міста Долинської Борис Дунін, Леонід Барсуков, а також Іван Шамченко, Григорій Грицаєнко, члени президії райради ОВУ, активісти ветеранського загалу. Сума внесків становила від 60 до 100 гривень. А солдатська вдова Н.М.Ляшенко внесла 500 гривень. Таку ж суму у фонд спорудження алеї героїв поклала ветеран аптечної справи Валентина Кравець. Спонсорами увічнення слави героїв стали багато керівників підприємницьких та комерційних структур.

Успішній акції по збору коштів на спорудження алеї героїв сприяла добре продумана пропагандистсько-інформаційна робота прес-групи районної ради ветеранів, очолювана журналістом Володимиром Антоненком. Без уваги не було залишено жодного учасника патріотичної акції «Пам’ять», їх прізвища опубліковані на сторінках районної газети «Долинські новини». Окрім цього в районній раді ОВУ було засновано «Книгу Пам’яті», в яку занесено імена усіх, хто пожертвував свої кошти на спорудження алеї героїв. Книгу акуратно вела заступник голови райради ОВУ Любов Горєва.

Про масштаби кампанії по збору коштів, оперативному здійсненню наміченого свідчить такий красномовний факт. В одному з квітневих номерів районної газети під заголовком «Такого Долинська ще не знала» повідомлялося про загальний ентузіазм, який охопив жителів району у справі спорудження першої черги Меморіального парку. Проект було здійснено за 80 днів, 7 травня 2010 року алею героїв було урочисто відкрито.

На торжества з нагоди відкриття алеї героїв прибули запрошені з області, представники громадськості міста і району, керівні працівники міської та районної влади. Мітинг відкрив вступним словом міський голова Сергій Зеленокорінний. До присутніх зі словами вдячності за зроблене районною громадою звернулися голова обласної ради ветеранів України Василь Єфіменко, тодішній голова райдержадміністрації Григорій Данилюк, голова районної ради ОВУ Микола Почапський, а фронтовик Іван Шамченко від імені учасників бойових дій в роки війни зачитав подяку громаді району за спорудження алеї героїв.

Учасники торжеств пройшлися алеєю і, вклоняючись викарбуваним на чорному граніті зображенням Героїв Радянського Союзу           Задорожнього, О.М.Олексієнка,           Лядського, І.М.Шевченка, кавалерів трьох орденів Слави М.І.Сичова,        Сущенка, І.М.Тарана поклали до підніжжя їх іменних монументів живі квіти. Ось так була завершена перша черга спорудження за народною ініціативою Меморіального парку. Але, як мовиться, кінець доброї справи завжди має своє продовження.

Наступним кроком спорудження Меморіального парку стало зведення стели пам’яті воїнам-долинчанам, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. За обсягом роботи цей проект був набагато ємнішим і майже в два з половиною рази затратнішим, ніж алея героїв. Неодноразово збиралася на своє засідання комісія міськради з цього питання,  щоб остаточно узгодити і схвалити проектне креслення стели. Його вдало, як і проект алеї героїв, розробив архітектор Віктор Кузьменко. Значний обсяг роботи по уточненню списків полеглих долинчан виконав апарат міської ради. Водночас вони публікувалися в районній газеті. До міськради йшли рідні полеглих, уточнювалися їх прізвища, дати народження і дати загибелі. Приходили й з збереженими похоронками, за якими до списків заносилися нові прізвища полеглих, потрібні дані на них. За уточненими списками з фронтів війни до рідних домівок  не повернулися понад 870 долинчан. Їх імена й увічнила стела пам’яті.

    

На її спорудження пішло півтора року. Основна проблема при здійсненні проекту впиралася в кошти. І знову була розгорнута акція по збору народних пожертвувань. Була опублікована відозва районної ради організації ветеранів України. А трудовий колектив та первинна ветеранська організація райспоживтовариства, учні та педагоги Долинської загальноосвітньої школи № 2 імені А.С.Макаренка виступили ініціаторами збору коштів на спорудження стели пам’яті. Їх почин знайшов широку підтримку серед жителів міста. В ході цієї акції було зібрано близько 30 тисяч гривень, що складало лише третину до потреби. Знову заспівувачами у зборі коштів були фронтовики. Сім’ї учасників бойових дій Олексія Косякова, Михайла Біленка, Андрія Кістеня, інших внесли по 100 гривень.

Осторонь акції не стояли керівні працівники району, керівники підприємницьких, господарських та комерційних структур. Коли в квітні 2012-го монтажні роботи по спорудженню стели пам’яті наближалися до завершення, виявився брак коштів. Цій проблемі зарадили: голова районної ради Григорій Данилюк, який вніс власних 2000 гривень, голова райдержадміністрації Геннадій Вітряк – 1000 гривень, підприємці О.Г.Поворознюк  - 2000 грн., Н.М.Собко – 1000 грн., В.П.Ручка – 1000 грн., Валерій М.Булавка – 700 грн., по 500 – 200 грн. внесли до фонду спорудження стели О.М.Юрченко, В.М.Ковтун, Ю.Б.Данюк, Д.І.Снісаренко, інші.

Збір народних коштів широко висвітлювався, як і в попередній акції, в основному у ветеранській сторінці «Мені війнула в очі сивина», вміщуваних у районній газеті «Долинські новини». Прізвища усіх, хто зробив свій внесок, незалежно від суми, занесено до районної «Книги пам’яті», яка після повного завершення спорудження Меморіального парку, буде передана на постійне зберігання в музей історії Долинського району.

Відкриття стели увічнення пам’яті воїнів-долинчан відбулося 7 травня 2012 року. Було велелюдно, прибули представники з області, громадськості міста. Урочисто-траурний мітинг (адже йшлося про увічнення пам’яті полеглих), відкрив міський голова Сергій Зеленокорінний. Він відзначив, зокрема, що нинішнє покоління виконало свій синівський обов’язок перед батьками, дідусями і прадідусями, які полягли в битвах на фронтах війни, увічнивши в граніті їх пам’ять. На мітингу виступили голова райдержадміністрації Геннадій Вітряк, голова районної ради Григорій Данилюк, голова обласної ради організації ветеранів України Василь Єфіменко, голова районної ради ОВУ Микола Почапський, фронтовик Григорій Грицаєнко. До стели пам’яті було покладено живі квіти.

28 травня 2012-го в Меморіальному парку міста Долинської, який вже набув конкретного наповнення та тематичного змісту, відбулася ще одна знакова подія – відкриття монумента воїнам-інтернаціоналістам. Ініціатором спорудження монумента виступила районна організація Української Спілки ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів), яку очолює афганець, офіцер запасу Микола Гронт.

Підготовчі роботи по спорудженню монумента розпочалися ще восени 2011-го. На початку наступного року була створена комісія міськради, яку очолив Микола Гронт. Мова йде у минулому часі, бо це вже історія. На засіданнях комісії найбільше уваги приділялося узгодженню питань щодо проекту монумента, тексту на його фрагментах. Окремо слід сказати про архітектора Віктора Кузьменко. Його проект монументів воїнам-інтернаціоналістам у формі "чорного тюльпану" справді оригінальний і відразу здобув загальне схвалення. Цей висококваліфікований архітектор може пишатися своїм творчим доробком, втіленим у монументах  Меморіального парку. Він багато свого робочого часу витратив, причому безоплатно, на виготовлення креслень, контролював спорудження об’єктів Меморіального парку, можливо кращого для районного рівня не лише в області, а й в Україні. Доклали чимало своїх зусиль  до цього й перший заступник міського голови Юрій Бойченко та заступний міського голови Валерій Шостак. Це говорить про те, що спорудження Меморіального парку, яке зароджувалося як народна  ініціатива, набрало змісту місцевого державного значення.

На відкритті монумента воїнам-інтернаціоналістам також було велелюдно. Прибули гості з обласного центру, делегації від ветеранів-афганців з сусідніх районів. На мітингу виступив перший заступник голови обласної державної адміністрації Сергій Кузьменко, голова обласної спілки воїнів-інтернаціоналістів Віталій Токарєв, керівники міста і району.

                 

Районна спілка воїнів-інтернаціоналістів в ході спорудження монумента виявила виняткову оперативність, організованість і свою ратну солідарність. За  короткий проміжок часу було зібрано понад 40 тис. гривень, потрібних для зведення монумента. Самі воїни-інтернаціоналісти, а їх в рядах спілки 134 чоловіка, внесли понад 17 тис. гривень. Осторонь цієї патріотичної справи не стояли їх сім’ї. Ганна Йосипівна Дяченко, мати двох воїнів-афганців, внесла у фонд спорудження монумента 500 гривень. Таку ж суму внесла і сім’я Іваненків, яка мешкає в селі Більшовик. Значні кошти у спорудження монумента внесли керівники підприємницьких структур Петро Костючок, Ігор Гайдук, Василь М.Булавка, Віктор Бабаєв, Олександр Шевченко, Анатолій Василюк, Іван Хорунжий, Олександр Поворознюк, Володимир Кошман, Ігор Євдокименко, керівники району Геннадій Вітряк, Григорій Данилюк, заступник голови облдержадміністрації Віктор Кузьменко. Останній вніс 7 тис. гривень.

Із вищевикладеної розповіді зрозуміло, що Меморіальний парк в Долинській  включає в себе чотири основні об’єкти, які наповнюють його внутрішні параметри: братської могили воїнів, померлих при визволенні міста від фашистських загарбників, 10-метрового обеліска, невеликої стели з викарбуваними прізвищами похованих солдат, установки вічного вогню та майдану; алеї Героїв Радянського Союзу та кавалерів орденів Слави, розміщеної вздовж головного входу до парку; стели увічнення пам’яті воїнів-долинчан, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни; монумента воїнам-інтернаціоналістам. ці об’єкти мають форми монументальної пропаганди, певні риси архітектурного мистецтва, виготовлені з матеріалів (чорного та червоного граніту) тривалого зберігання.

До остаточного завершення  спорудження Меморіального парку – рукою подати. Передусім необхідно здійснити сучасний його благоустрій, обнести паркову територію парканом, освітлити, встановити камери спостереження, спорудити вхідну арку тощо. Все це буде здійснено в ближчий час, за рік-півтора. А можливо доведеться спорудити ще один об’єкт – капличку. Багато долинчан вважають цей об’єкт необхідним. Його зведення вони пов’язують з увічненням пам’яті 2080 жителів району, розстріляних та закатованих в роки війни фашистами.

Меморіальний парк в місті Долинська вже сьогодні є найпривабливішим об’єктом степового поселення. Його не оминають гості міста, до його на екскурсію приїздять учні з сіл району. А молодожони, після реєстрації шлюбів, вважають своїм обов’язком побувати в парку, сфотографуватись на згадку чи то на алеї героїв, чи біля іншого об’єкта. Меморіальний парк став справжньою окрасою міста. Ним пишаються долинчани, ним будуть пишатися прийдешні покоління.