У липні-серпні 2012 року пошуковцями ради Олександрійської районної організації ветеранів встановлені раніше невідомі прізвища бійців та командирів Червоної Армії, які поховані у братській могилі села  Шарівки.

  Вивчаючи хід бойових дій, положення підрозділів та частин на момент боїв за Нову Прагу було встановлено, що значна кількість загиблих воїнів були поховані на місцях боїв. У багатьох  іменних списках беззворотніх втрат особового складу частин та картографічному матеріалі до них ми знаходимо точні прізвища та  місця поховань воїнів, або відмітки про їх беззвісне зникнення. Так, за даними штабних документів, які датуються груднем 1943 року 10-ї гвардійської механізованої бригади 5-го Зимниківського механізованого корпусу значаться безвісті зниклими 20 листопада 1943 року у районі Нової Праги більше 200 воїнів. Аналогічні донесення штабів інших частин говорять, що північно-західніше Нової Праги також значиться велика кількість безвісті зниклих бійців. У той же час німецькі джерела не повідомляють, що ними було захоплено значну  кількості військовополонених. У журналах бойових дій частин Червоної Армії, які вели бої у той час в даній місцевості, відмічається шквальний артилерійський вогонь та дії бомбардувальної авіації ворога.

У джерелах, які були раніше доступні, та в офіційних повідомленнях  відмічається певна, яка є загальноприйнятим переліком кількість з’єднань та частин 5-ї гвардійської армії, 5-ї гвардійської танкової армії 2-го українського фронту, які звільняли наш край. У теперішніх матеріалах Центрального архіву міністерства оборони РФ ми знаходимо дещо більший перелік військових частин, які далеко не парадним розрахунком пройшли по теперішній Олександрійщині. Навіть окремі частини 3-го Українського фронту також приймали участь у бойових діях при звільненні Олександрійщини, зокрема частини залізничних військ та медицини. Але про це іншим разом.

Продовжуючи пошукову роботу ми виявили ряд імен бійців та командирів Червоної Армії, які загинули визволяючи наш край від фашистських загарбників та за різними обставинними не були внесені до списків похованих у братських могилах.

Так, у селі Шарівці на братській могилі значаться 11 прізвищ бійців та командирів Червоної Армії, які поховані там.  У дійсності, до даної братської могили були перенесені останки солдат, які були поховані на всій території «Шарівського радгоспу» (тодішня назва господарства), а також із «зони відчуження залізниці». Як відомо, станцію Шарівка було звільнено 8 грудня 1943 року, а частина бійців загинула 25-29 жовтня 1943 року. Що це? Помилка у документах чи може помилка штабістів? Ні, з документами усе гаразд!  Дійсно, у той час підрозділи та частини 72-ї гвардійської стрілецької дивізії 7-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту вели бої південо – західніше Нової Праги тим самим перерізавши залізницю на ділянці Знам’янка - Долинська.  Саме там і загинули бійці та командири прізвища, яких ми встановили. Поховані вони були нашвидкоруч, а місця поховань були занесені до «іменних списків…», а в ряді випадків були також складені схеми розташування місць поховань. Потім, у повоєнні роки, вони були знесені до однієї братської могили. На сьогоднішній день ми маємо нижчевикладений список цих бійців:

       Президія ради районної організації ветеранів буде офіційно звертатися у Шарівську сільську раду до компетенції якої належить дане питання про увічнення пам’яті встановлених воїнів Червоної Армії шляхом  викарбування їх прізвищ на братській могилі. 

         У даний час пошуковцями ветеранської організації уточнюються списки загиблих воїнів, які поховані у селищі Новій Празі. В ході нашої роботи уточненні списки бійців похованих у братській могилі села Світло піль. За останніми списками там поховано 81 чоловік. а де ж похованні 334 бійці 10-ї гв. МБ та інших частин 5-го гв. Зимнимківського мех. корпусу. Наявні дані не відповідають дійсності. Такий стан майже на кожній братській могилі.

У селищі Нова Прага у парку, де колись стояв будинок  культури, є ряд окремих  військових поховань датою загибелі значиться 06.08.1941 рік. Цього дня фашисти ввійшли у селище і ряд працівників військкомату та районного осередку ОСАВІАХІМу загинули від іх рук того ж дня. В ході пошуку ми встановили, що СЕМЕНЕНКО ІВАН ХАРИТОНОВИЧ в дійсності був молодшим політруком, а не «служащим Советской Армии» як викарбовано на могилі і народився він в 1914 році  у селі Митрофанівці тодішнього Ново празького району, був призваний 22.06.1941 року по мобілізації на військову службу. До 6 серпня 1941 року  він знаходився  на посаді начальника збірного пункту Новопразького райвійськкомату, а 6 серпня загинув у дворі військкомату відстрілюючись від фашистських мотоциклістів. Похований був там же у дворі військкомату, навесні 1944 року разом з іншими працівниками військкомату, які загинули того ж дня був перепохований у братську могилу парку. Документального підтвердження  обставин загибелі  ми шукаємо і по інших працівниках райвійськкомату.

Встановлено прізвище ще одного бійця, який був перепохований до братської могили  із сільського кладовища у селі Протопопівці. Це старший сержант ШЕРЕМЄТЬЄВ  ІЛЛЯ ХАРИТОНОВИЧ 1914 року народження, шофер 95-ї евакороти 5-ї гвардійської армії, який загинув 11 грудня 1943 року під час бомбардування ворогом села  в тому числі і  госпіталю, який розміщувався у приміщенні ферми. До речі, про цей випадок раніше розповідав учасник тих подій житель села Ясинуватки Бахтала Іван Терентійович. Він у той час знаходився у госпіталі після поранення.

                                                                                                                                            Прес-група ради районної

                                                                                                                                                                                                   організації ветеранів